Вже багато років Нова Каховка перебирає на себе роль головного постачальника повнокровної експериментальної музики в країні, і слідом за густими, мов сни спекотної літньої ночі, альбомами дуету Kadaitcha з південного чорнозему народжується сольний витвір Юрія Самсона та його проекту Starless.
Шість композицій альбому Lezo – це більше ніж постмодерний звуковий калейдоскоп та алхімічна подорож творця; більше ніж чутливий до найменшого поруху танець на перетині академічного авангарду та класичної електроніки. Альбом записаний у часи активних метаморфоз та руху різнорідних матерій: сильне втрачає силу, слабке лишається слабким. Химерні переживання, що видаються спрощеними, нагадують притулені до шкіри дерев’яні кілки. Ночі, вода, деміург.
Лезо музичного висловлювання розтинає саму плоть української землі, дістаючись глибинних тектонічних процесів, вириваючи з неї найвідвертіше зізнання: кожен з нас і є той самий новий світ, що робить крок у безодню, втрачаючи все – і злинає у наелектризоване небо розсипом нот та примарних нічних вогнів. У небі без зірок кожен з нас стає зіркою.
For many years the Southern city of Nova Kakhovka has been the main producer of Ukraine’s experimental music. Following the velvety, as a hot midsummer night’s dream, albums by Kadaitcha (in collaboration with Andrii Kozhukhar), Yurii Samson has brought out of the fertile black soil a new longplay from his solo project Starless.
The six tracks of the Lezo (Razor) album are more than just a postmodern kaleidoscope of sounds, and more than an alchemic journey of its creator; there’s more to it than a flimsy balance on the borderline between classical avant-garde and electronic music. The album was recorded in the times of active metamorphoses and movements of dissimilar matters. The strong loses its strength, the weak remains weak. The weird experiences, seeming simplified, resemble the dull wooden stakes set against the skin. The nights, the water, the demiurge.
The cutting edge of this musical statement rips the Ukrainian soil open and reaches the deep-laid tectonic processes, wringing the heartfelt confession: each one of us is the new world that leaps into the abyss to lose everything and then ascend into the electrified sky, scattering into notes and ghostly fires of the night. We all become stars in the starless sky.
